Вівторок, 26.09.2017, 16:20
Житньогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Меню сайту
Новини Освіта.UA
Погода
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 160
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія школи

Фото школи

Житньогірська загальноосвітня школа починає свою історію з дореволюційного періоду, коли функціонувала як церковно-приходська  і вміщувала три класи. Вчилися в ній діти заможних людей. Знаходилась вона в будинку священика і часто називалась «попівською».

В 1932–1933 н.р. Житньогірська школа стала семирічною. Вона була розміщена в трьох будівлях:

  • в поповій хаті,
  • в будинку власника млина і називали її Сміликовою школою,
  • на території теперішньої школи в будинку, де жив директор школи.

В 1953 році школа стала середньою і розширилась за рахунок приміщення сільської Ради.
У «Попівській школі» – навчалися учні старших класів, «Сміликова школа» була віддана початковій ланці, у директоровій хатині помістили фізичний кабінет і два класи, в приміщенні сільської Ради була піонерська кімната, військовий кабінет, кабінет директора і бібліотека.

Часто на перервах взимку учні грали в сніжки, змагаючись школа з школою. Важко було навчатись дітям. В приміщеннях було темно, сиро, топили старі грубки, горіли свічки і каганці, мерзли пальчики, стеля була підперта стовпами. Нелегко приходилось і вчителям. Вони перебігали з школи в школу, працювали з досвітку до смеркання. Але мрії і надії не покидали їх.

Першим керівником школи з 1925 року був Горський Михайло Миколайович. Людина впливова, мав хороші організаторські здібності. Він дуже вболівав за розвиток освіти в селі. Велика заслуга Михайла Миколайовича полягає в тому, що він ще в1927 році організував селян на побудову семирічної школи. На загальних зборах постановили: ввести податок по 12 крб від господарства. Гроші збирали. У кого були коні, той повинен був привезти каменю із Синяви і цегли із Білої Церкви. Було вивезено триста тисяч цегли, залясовано 2 ями вапна, вивезено тисячу кубів каменю, було закуплене залізо.

Але по велінню місцевого начальства будівельний матеріал перекинули на побудову іншого, більш важливого в часи індустріалізації об’єкту. А самого Горського М.М. у 1932 р. перевели у Ворошиловку.

У 1932 році в школі була створена піонерська організація. Її першою піонервожатою була Мельніченко Г.І. Після неї — Міхєєва Наталія Кузьмівна.
Комсомольська організація була створена в 1934 році. Першими комсомольцями нашого села були вчителі: Танчик Іван Митрофанович і Бусол Василь Назарович.

В період з 1932 по 1941 рр. директорську посаду займали: Дем’яненко Тодось Макарович, Совенко Андрій, Гладкевич Федір Юдович, Білявський Салимон Григорович, Звєрєв Андрій Іванович.

В період окупації школа працювала всього кілька днів. І лише після звільнення села від фашистів, 12 січня 1944 р., школа знову почала функціонувати. За парти сіли учні початкових класів. Та серед них було багато переростків.
В післявоєнний період директорами були: Лисенко Матвій Самійлович, Бусол Андрій Власович, Осадчий Трохим Іванович, Дерій Григорій Якович, Маркізов Петро Федорович, Танчик Іван Митрофанович.

Першим секретарем учнівської комсомольської організації був Загурський Степан Євдокимович.

З 1948 року в школі працювали вчителі: Драга М.Ф., Драга О.С., Бусол З.Д., Бусол Г.Н., Фомінцева Т.М., Самар К.С., Радченко К.М., Коротун В.К., Скребець Ф.А., Сова О.П., Мусієнко Л.Т., Танчик І.М., Альошин Д.М., завуч – Бусол В.Н., директори – Скребець Ф.Т. (1948-1949 рр.), Манжура В.М. (1949-1953 рр.)

1953 рік — найважливий в історії школи. Саме в цей рік школа набуває статусу середньої. І першим директором Житньогірської середньої школи був призначений Антоша Микола Григорович. Після нього посаду директора школи 1954 році зайняв молодий, ініціативний Яретик Дмитро Романович. За короткий час роботи на директорській посаді він зумів проявити свої найкращі загальнолюдські якості, за що його й тепер згадують люди добрими словами.

На зміну Яретику Дмитру Романовичу 1956 році приходить Бадяжкін Василь Якимович. Людина військової виправки, він і від підлеглих вимагав дисципліни і порядку. Таким він був на роботі. А у вільний від роботи час – це добрий, задушевний чоловік, простий у спілкуванні, веселий, душа колективу. Так про нього згадують колеги.

З 1959 по 1965 рр. педагогічний колектив очолює Тимановський Василь Семенович. Молода сім’я Тимановських приїхала в село Житні Гори в 1958 році. Обоє фахівці української мови. Василя Семеновича призначили директором. Людина веселої вдачі, швидкий, енергійний, обдарований артистичними здібностями, прекрасний організатор, він швидко завоював авторитет серед учнів та односельців. Це під його керівництвом розпочинається будівництво нової школи. Працювали діти, батьки, вчителі. А в 1965 році на початку другої чверті учні розпочали навчання у просторих світлих класах нової школи.

Нова Житньогірська школа давала міцні знання, славилася художньою самодіяльністю... Односельці любили Василя Семеновича. І навіть тоді, коли вже не працював у школі, за звичкою ходили до нього за доброю, щирою порадою. І він нікого не обділив своєю увагою. Василь Семенович був не тільки талановитим організатором великого педагогічного колективу, а й прекрасним літератором . Його уроки назавжди залишилися в серцях його вихованців.

Плеяду вчителів школи в цей період поповнили: Вигівська Н.І, Базась С.М., Глиняна Г.Д., Глиняний П.І., Чубко В.М., Чубко Ю.М., Голубець Ю.Т., Тимановська Н.І., Стрілько Н.І., Пономаренко Н.В., Головань А.К., Кисленко В.Т., Сміленко В.Д.

У 1965 році в нову школу був призначений директором Бойко Петро Гаврилович. Всіх зачарував своєю красою цей елегантний, високий чоловік з сірими очима, гладко зачесаним волоссям, спокійною ходою. Він так зумів організувати колектив учителів та учнів, що за кілька років його керівництва школа була визнана однією з кращих у районі. Петро Гаврилович особисто розробив план парку і яблуневого саду, з рулеткою в руках міряв і розбивав квітники, а географічний майданчик, який він оформив, був одним з кращих в області. Там були і гори з кратером вулкана, і бив фонтан живої води, а в озері плавали рибки. То був справжній диво-островок для школярів. Сам Петро Гаврилович, художник по натурі, і від учителів вимагав естетики в оформленні всього. Був ініціатором переходу на кабінетну систему навчання. Петро Гаврилович цікавився піонерськими та комсомольськими справами, сам працював, не міряючи часу, і вимагав цього від підлеглих. Петро Гаврилович повністю віддавав себе роботі, піклувався про кожного вчителя, кожного учня.

На зміну Петру Гавриловичу у 1971 році прийшов Мірошник Олександр Оксентійович, людина, яка мала великий досвід роботи в освіті. На відміну від Петра Гавриловича був трохи замкнутий, неговіркий чоловік. Але свою справу він знав добре. Це була справді людина високої кваліфікації. І тому за роки його керівництва школа продовжувала бути однією з кращих у районі. Олександр Оксентійович започаткував при школі табір праці та відпочинку «Юність», в якому учні мали змогу поєднувати приємне з корисним. Табір працював з 1975 по 1985 рік. Першим директором табору була Моспанок Надія Костянтинівна. Школа встановила зв’язки з школярами міста Москви, які приїжджали в Житні Гори на відпочинок і тісно здружилися з учнями школи. В роки його керівництва була високо оцінена художня самодіяльність, а окремі номери були показані по телебаченню. Хоч сам Олександр Оксентійович не був великим артистом, але завжди розумів актуальність питань, пов’язаних з художньою самодіяльністю.

Відбувається часткова зміна педагогічних кадрів, і в школу прийшли працювати: Ємець П.С., Ємець О.А., Ластовка Н.П., Драпой М.І., Пономаренко Н.В., Бедрата О.Г., Моспанок Н.К., Моспанок М.О., Рубан М.В., Олексенко О.А., Романчук В.І., Ковальова З.С., Зіненко У.Д., Дмитрашківська Ф.Л.

У 1971 р. в село прийшла працювати з Маківської восьмирічної школи молода сім’я: Ємець Петро Семенович і Ольга Андріївна. В цьому ж році Петро Семенович був призначений на посаду завуча школи. Людина високої кваліфікації, талановитий фахівець своєї справи. А з 1979 по1994 рр. Петро Семенович — незмінний директор Житньогірської середньої школи. Вмілий керівник, він зумів створити в школі спокійний мікроклімат. За його керівництва вчительський колектив став згуртованим і єдиним. Він грамотно знаходив вихід з кожної ситуації. 24 роки кожен день Петро Семенович зустрічав учнів і вчителів у школі. Він був завжди: і рано-вранці і пізно вечері, коли затемнялись вікна школи. Школа для Петра Семеновича була його життям. Школа відзначалася як одна з кращих в районі.

З 1994 року педагогічний колектив очолює молодий, енергійний, повний сил і натхнення Литвин Михайло Олексійович. За цей період школа змінила свій вигляд, ніби помолодшала. Створено нові сучасні навчальні кабінети. У 2005 році в школі створено та обладнано кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій, а у 2007 році був обладнаний мультимедійний клас.

Пошук
Перекладач сайту
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Корисні посилання
МОН України

ДОН КОДА

АНО

Відділ освіти Рокитнянської РДА

освітній портал Педагогічна преса

Перекладач онлайн Українські пісні
Белый каталог сайтов Пустовітська ЗОШ
DilovaMova.com
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Сайти шкіл району
Житньогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів © 2017Безкоштовний хостинг uCoz