Вівторок, 17.09.2019, 05:15
Житньогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Меню сайту
Новини Освіта.UA
Погода
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 175
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2010 » Квітень » 30 » Екскурсія до шкільного музею
18:15
Екскурсія до шкільного музею

65 років минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли, коли було визволено нашу країну від німецьких фашистів. Все далі відходять ті грізні роки. Але не згасає пам’ять про тих, хто віддав заради Перемоги своє життя. «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!»  Саме такою була тема екскурсії до шкільного краєзнавчого музею учнів 8 класу.

Уже 28 липня 1941 року фашистські війська зайшли в село. Житньогірці, як і весь наш народ, мужньо перенесли жах війни, жертви, каліцтва і матеріальну розруху. Війна завдала великої шкоди господарству, принесла муки, страждання, сльози.

Разом з усім народом на священну війну піднялися і житньогірці. В боях з ненависним ворогом брало участь близько 600 чоловік, з них 198 загинуло за честь і свободу Вітчизни. Ми стоїмо біля стендів, на яких фотографії полеглих воїнів, які віддали своє життя, за наше майбутнє.

               Скільки вас із доріг не вернулось додому,
               Хоч затихла у світі вогненна гроза,
               А синів матері виглядають у горі німому —
               Крає серце пекуча ще й досі сльоза.

Пройшли роки, але й сьогодні згадують про героїв односельчани. 300 жителів села удостоєні урядових нагород.

Пам’ять. Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії.

Жінка і війна… Мати і війна. Ці словосполучення навівають сум. Можливо, саме їм простим селянам і було найважче у ці дні. Вони лишилися вдома. Щоб глядіти дітей. Щоб на плечах носити важкі лантухи з насінням. Щоб засівати поле і збирати на ньому врожай. Щоб у серцем написаних листах, запевняти найдорожчого з солдатів, що тут, у рідному домі, все в порядку.

Скупі солдатські листи. Писані в окопах рідною рукою, ставали вони святом для осиротілої матері. Ось і в нашому музеї знаходиться лист, який написав Литвин Микола Антонович сестрі Литвин Ганні Миколаївні у 1942 році. Із змісту листа ми дізнаємося, що там на фронті, солдат думками був на своїй рідній землі. Цікавився чи збирали врожай, чи вродила та яблунька, яку він посадив біля хати.

                               Його убито. А листи йому все йдуть…
                               Дружина пише, що тільки ним горить і дише…
                               А він — у царстві темноти
                               Ідуть, ідуть листи…

Кожному хотілося жити, хотілося повернутися додому. Повернувся додому і Гудзеватий Микола Іванович, але скільки всього пережив на воєнній дорозі. В 1941 році попавши в полон із Самаром Яковом Саміловечем, він організував втечу з табору. Пробираючись польськими лісами, Гудзеватий Микола Іванович з товаришами по табору натрапили на табір, в якому німці держали жінок і дітей, з яких брали кров для солдат фюрера. Задушивши чотирьох вартових, смільчаки випустили полонених. За смілість Гудзеватий Микола Іванович був нагороджений Великою та Малою Зіркою Чехословаччини.

В роки тимчасової фашистської окупації село Житні Гори знаходилось під особливим наглядом поліції. Аж ніяк не хотіли житньогірці коритися загарбникам. Для забезпечення «порядку» в селі Житні Гори окупанти тримали велику групу поліцаїв, завербованих з числа зрадників Батьківщини. Часто на село робили наскоки есесівці та гестапівці.

У січні 1944 року у село ввійшли передові частини, наступаючих радянських військ. Це була 27 армія під командуванням генерал-лейтенанта Трохименка, штаб якої деякий час перебував  у Житніх Горах. А потім прийшов довгожданий День Перемоги. Але якою ціною він прийшов до нас, ми ніколи не забудемо. Не забудемо тих, хто пролив свою кров, хто поліг смертю хоробрих за нашу Батьківщину.

Ніколи не проходьте байдуже повз могили, пам’ятники, обеліски… Завжди вклоніться пам’яті тих, хто боровся за нас, за наше життя і пам’ятайте про героїв, які живуть разом з вами.

              Куди б не йшов, не їхав ти,
              А при шляху спинись,
              Могилі тихій дорогій
              Всім серцем поклонись!

Переглядів: 1692 | Додав: mykola2263 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Перекладач сайту
Календар
«  Квітень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Корисні посилання
МОН України

ДОН КОДА

АНО

Відділ освіти Рокитнянської РДА

освітній портал Педагогічна преса

Перекладач онлайн Українські пісні
Белый каталог сайтов Пустовітська ЗОШ
DilovaMova.com
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Сайти шкіл району
Житньогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів © 2019Безкоштовний хостинг uCoz